Побілена стеля,на вікнах -фіранки,
І дзигою крутиться кіт під столом...
Доносяться з хати веселі співанки,
Відразу повіяло щирим теплом.
Святá у селі -то привід візиту,
Щоб трішки забуть про буденні діла,
В своє повсякдення внести колориту,
Й душа ,хоч на мить, від турбот відлягла.
Зібралися рідні,сусіди, знайомі,
Балачку заводять про те та про се.
Вдивляються в фото в старому альбомі,
І їх в одну хвилю в минуле несе...
Згадали про юність, дитинство згадали,
З очей покотився "солоний кришталь".
Життєву сторінку ще довго гортали,
Закутавши плечі у в'язану шаль...
Побілена стеля не надто вже біла,
Пісні ледь приглушено в думах звучать.
Фіранка на вікнах тихенько тремтіла,
На стінах портрети уперто мовчать...
Лишились,мов сироти, в селах будинки,
Терпляче чекають на гомін людей.
Усе іще буде: посіви, обжинки
Й квітучі ряди яблуневих алей.
Можливо, колись,коли стихнуть сирени,
Життя завирує в стареньких хатах...
Повернуться люди на рідні терена,
Які мандрували в чужинських містах.
Фото: Картата Хата
