Плакала бабуся за корівкою -
Розлучитися прийшов час...
Тулилася до морди голівкою:
Ти не знала від мене образ.
Годувала, любила і пестила,
Бо нікого, крім тебе, нема.
Я слова говорила облесливі.
Навзаєм, ти мені - молока.
Так прожили разом років 20 ми.
Не думала, що буде кінець...
Руки стали роботи цуратися,
Немає сили, хай їм грець...
Кому потрібна моя годувальниця?
Так, як і я - ти дуже стара.
Підеш на м'ясо, візьмуть палицю...
Пробач...пробач, Ласунечко моя!
Прийшла безвихідь - ніде дітися:
Піду і я у дім старості.
Удвох раділи й журилися.
Не буде у мене радості...
@Валя Злата
