Плаче небо дощами сивими,
а повинен би бути сніг...
Обіймає нас січень крилами
і калюжі кладе до ніг...
А хотілось би, як хурделиця,
закрутити під вечір роман...
Хай в душі усе перемелеться,
не завадить і дощ-хуліган...
А хотілось би з інію марево,
купу снігу, як білий ведмідь...
А хотілось би, ніби чарами,
перетнути межу століть...
І згубитися в темних вуличках
де ніхто і нікого не знає...
І блукати у білих грудочках
снігопадів...яких немає...
