Плаче дощами весна,
ГрОзами гірко ридає.
Бо ця проклята війна,
Кращих у нас забирає.
Квітнуть сади, бо вже час,
Знов до життя повертатись
Хочуть потішити нас,
Дати нам сил не зламатись.
В небі хмаринки "пливуть",
З силою стримують сльози.
Віра й Надія живуть,
Пишуться вірші і проза
Все ж не назАвжди дощі,
Скоро проясниться в небі
"Викинем" біль із душі,
В радості маєм потребу
Миру чекаємо ми,
Щастя, кохання, спокОю.
Дітям життя без війни,
Всім милувАтись весною!!!
ВІТА ІГНАТКО
