Натрапила я якось на книгу про північний кипарис , виявилось ,що мова йде про ялівець звичайний - Juniperus communis.
Місцеві назви — яловець, ялинець, ялувець, ядлівець, єлівець, верес, божевельник, боровиця, джанєпіна, джарап, джарапин, дженяпіна, можевел, можжевельник. У Словаччині виготовляють алкогольний напій, що має назву Borovichka(Боровічка), на етикетці якого зображений ялівець, тобто він також входить у склад напою. Може, тому є одна з назв боровиця?
Вічнозелений кущ або невелике дерево (4–6 м заввишки) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Хвоїнки колючі, зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені.
Після запліднення утворюється соковита зелена шишкоягода округлої форми (7–9 мм в діаметрі). Це не ягоди, а шишечки з м'ясистими лусочками, які зрослись.Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою. Шишкоягоди дуже люблять дрозди.
Рослина зустрічається в помірному кліматі - Європі, Азії, Північній Америці, росте також в Північній Африці й тропічних районах Азії . Це найбільш поширений вид хвойних порід у світі.
Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у квітні — травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі, а також в Криму.
Використання дуже широке - лікарська, харчова, ефіроолійна, фітонцидна, деревинна, смолоносна, декоративна і фітомеліоративна рослина.
У фармакології використовують шишкоягоди ялівцю як сечогінний засіб при хворобах сечових і статевих шляхів, а також як відхаркувальний і дезинфекційний засіб, використовують ефірну олію шишкоягід, корені, відвар гілок, сік з шишкоягід. Всі частини цієї породи виділяють фітонциди.
Шишки ялівцю мають високу ароматичність, містять різноманітні смакові речовини і широко застосовуються для технічної переробки. Шишечки-«ягоди» дуже ароматичні, солодкі, але мають смолистий смак. Висушені шишкоягоди ялівцю використовують в кулінарії, як пряність. Ціняться вони при виробництві алкогольних напоїв, вин (наприклад, англійського джину), кондитерських виробів. Хвоя ялівцю — цінний накопичувач вітамінів, у ній містяться каротин, вітамін С.
З шишкоягід, хвої та гілок ялівцю одержують ефірну олію. Ефірна олія із хвої використовується для виготовлення імерсійної олії та освіжаючих есенцій.
Ялівцевий цукор (фруктоза) в півтора раза солодший бурякового.З ялівцевими гілками парять діжки, щоб надати їм приємний бальзамічний запах і відбити інші, менш приємні. З кори й шишок ялівцю отримують фарбу, зеленувато-жовту і захисного кольору (хакі).
Деревина ялівця
Яловець має тверду щільну деревину з красивим малюнком, червонувато-жовтим ядром і характерним ароматом. Стійка проти загнивання та ураження шкідниками. Використовується для дрібних столярних і токарних виробів, придатна для олівцевої палички. У стовбурах і старих гілках ялівцю утворюється смола, яка виступає з тріщин у вигляді крапель або грудочок. Смолу використовують для виробництва сандараку, який є сировиною для одержання високоякісного лаку.
Ароматну деревину й гілки ялівцю застосовують для дезінфекції тари, приміщень, хвою і шишки — для ароматичних ванн, деревину, хвою та ягоди — для копчення рибних і м'ясних продуктів. Ялівець звичайний добре піддається (шляхом обрізування) формуванню крони, має декоративні форми; пірамідальну, плакучу, кулясту. Також це ще і грунтопокращуюча порода.
Здавалося б , що може бути цікавого в ялівці? Почитайте, побачите!
Фото з інтернет-ресурсів:
https://images.app.goo.gl/9qPFZydJDz1D7V2T9
https://images.app.goo.gl/xX5MbLwZn9331UmQ7
