Під звук тривоги садить люд картоплю...
Під звук тривоги йде хтось під вінець.
Хтось по режиму ліки п'є від болю,
А хтось в молитві руки до небес...
Звучать ті сурми в кожному куточку...
Й ніхто не зна... чи чутиме відбій,
Десь, через сльози, мама: "Спи синочку!
Нас тато захистить від ворогів..."
Кричить тривога... голосом ві¥ни...
Й все більше люду .. на город, в роботу...
Чи вже змирились "відчайдушні" ми?
Хіба лиш з тим, що все підвладно Богу.
Р.S. Тримайся, моя Україно! Слава тобі
08.05.2023 р.
Мартусь Катерина
