Петрик, Рома і ботаніка.
Петрик з Ромою в садок
Вийшли прогуляти.
Глядь, а там цвіте бузок,
Дзвіночки і м'ята.
Там троянди чарівні
І барвінок в'ється.
А Роман - великий пес,
Сидить і сміється.
Ти чого смієшся, Ромо?
Краще подивися!
Як троянда розцвітає,
Яке в неї листя.
А у м'яти зовсім інше,
Пухнасте, м'якеньке.
Так і вабить кущ калини,
Шелестить тихенько.
Ти, Романе,- пес розумний!
Не сиди даремно.
Нюхай квіти, оглядай їх,
Ти ж собака вчений.
Ми з тобою у садочку
Вивчемо рослини:
Де стеблина, де листочки,
Де у них коріння.
Ну, чого стдиш уперто?
Ти на камінь схожий.
Що ти, Петрику сказав?
Я побігать можу?
Ні, не бігати, а вчитись
Будемо з тобою.
Що ти кажеш? Будем їсти?
Запивать водою?
Рома, що з тобою стало?
Ти не дочуваєш?
Що ти, Петрику, сказав?
Ти на скрипці граєш?
Зараз підемо в лікарню.
Хай тебе оглянуть.
Може джміль у тебе в вусі.
Хай його дістануть.
Хай промиє лікар вуха,
Зробить хай уколи.
Щоби ти, мій друже Рома,
Не хворів ніколи.
Ні, не хочу у лікарню!
Я уважним буду!
Де ботаніка твоя?
Я читати буду!
(Цикл віршів ,,Наші діти ")
@Шпак Тетяна
Фото з Pinterest
