Перший день зими❄️... Та вже не вперше він малює інші візерунки на склі. Не ті казки ми бачимо у своїх сновидіннях. Не про те говоримо з місяцем темної ночі. Не про те нам мріється й тривожиться. І запах хвої сьогодні зливається із запахом боротьби і свободи... Натомість ще міцніша віра, ще цінніші затишок і тепло рідного дому й ті, хто поряд.
Нехай ця зима просто буде. Без чудес, зате з миром, без святкових вогнів, зате з теплом і вірою у серцях! Нехай в ній буде менше зла і підлості, а більше добра та світла. Нехай вона захистить і вкриє усіх, хто продовжує невтомно боротися! Нехай і ця зима вистоїть (а так і буде!), бо вона ж обіцяла.
Зима пообіцяла
Іскрилась ніч. Налиті сяйвом зорі
Вже поспішали відтіняти сни.
Дим цілував мережива прозорі,
Бринів кришталь у голосі струни.
Казковий місяць, загорнувшись в тишу,
Сідав на плечі у глибоку ніч,
Де мрії ніжно спогади колишуть,
Де радість і печаль біжать навстріч.
Наснилася зима, що усміхалась,
І загадкова, і щаслива, й вільна.
То вихрила думки, то прислухалась,
Сходила інеєм смілива й сильна.
Немов не душать її втома, сльози
І не веде вона двобої у снігах,
Неначе ще не вдарили морози
По рідних закровавлених слідах.
Зима, кружляючи в химернім вальсі,
Пообіцяла всіх крильми укрити.
У час, як світ весь дивиться крізь пальці,
Вона мені пообіцяла жити.
Знов сипав сніг, лягав на наші рани.
Наснився сон. Я так його чекала!
У ньому вистоять і розірвать кайдани,
Віддихавшись, зима пообіцяла...
Анна Ляшенко
