Предметні олімпіади — це особливе випробування, яке не просто тестує знання учнів, а й гартує їхню зібраність та самостійність.
Зрозуміло, що олімпіадна форма мотивації школярів до навчання на високому науковому рівні є важливим чинником майбутньої успішної їхньої соціалізації. Гуманітарна формула «Не хлібом єдиним живе людина» є дійовою і для багатьох прагматично-продуктивних сфер суспільного життя.
Сутність місії шкільного олімпіадного руху полягає не стільки у виявленні унікальних талантів (життя саме винесе їх рано чи пізно на гребінь слави), як у мотивації бажання якомога ширшого кола школярів активно долучитись до наукових досягнень сучасності. Звісно, що для успішної участі в олімпіадах потрібні додаткові щодо поточного розкладу діяльності школяра та вчителя зусилля.
У цьому процесі вчитель стає учням ще й тренером. Чим зазвичай бере вчитель-тренер? Тим, що мінімум часу пояснює, а максимум часу та зусиль спрямовує на занурення в різні вправи та завдання самих учнів. Успішно практикуючий педагог чітко знає — лише через учнівську персональну діяльність можна по-справжньому навчити.