Слово "педагогіка" грецького походження- дітоведення. Педагогом у Давній Греції називали раба, якому доручали супроводжувати дітей свого господаря в школу, нести їхні учбові речі. У подальшому педагогами називали спеціально підготовлених людей, для яких педагогічна діяльність стала професією, а педагогікою - сукупність деяких правил, настанов, які відносились до поведінки дітей і супроводжуючих їх осіб під час відвідування дітьми школи. З часом з'являється визначення педагогіки як науки про виховання, освіту і навчання підростаючого покоління. На певному етапі розвитку людства було накопичено такий обсяг досвіду, який неможливо було засвоїти у ході природного існування, тому процес передач соціального досвіду стає цілеспрямованим і здійснюється шляхом взаємодії того, хто навчає, та того, хто навчається, тобто у педагогічному процесі.
Педагогічний процес - спеціально організована в рамках певної виховної системи взаємодія вихователів і вихованців, яка спрямована на засвоєння вихованцями соціального досвіду, необхідного для життя, праці в суспільстві, що покликане впливати на особисті якості індивіда.
Розвитку. перший етап - донауковий. Педагогічні знання цього тапу систематизуються на основі набутого емпіричного досвіду виховання і освіти у формі народної мудрості. Другий етап - виникнення теоретичних концепцій виховання й освіти спочатку у рамках філософії, потім, з XVII ст., педагогіка розв. як самостійна наука. Третій етап – розв. науки як системи.
Поняття "виховання" розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури.
Виховання у вузькому педагогічногму значенні - спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань.
Навчання - сам процес засвоєння індивідом соцільного досвіду, накопиченого людством.
Освіта - процес і результат засвоєння індивідом соціального досвіду, досягнення ним значного освітнього рівня, прилучення до культурних цінностей людства.
Педагогіка досліджує закономірності процесу виховання, його структуру і механізм, розробляє теорію і методику організації навально-виховного процесу, його зміст, принципи, організаційні форми, методи, прийоми.
Предметом педагогіки є закономірності, принципи організації процесу виховання, навчання, освіти, що передбачає визначення цілей, змісту, форм, засобів залучення індивіда до оволодіння соціальним досвідом людства.
Сучасні вчені дійшли думки про те,що є визначальні фактори розвитку особистості: спадковість,середовище, виховання і активність особистості.
Спадковість передбачає відтворення в нащадків біологічної схожості з батьками - морфології, фізіології: форми тіла, зріст, колір очей, волосся тощо.
Середовище - це оточення особистості, яке можна звести до трьох груп:
макрофактори, (космос, планета, світ, країна, держава, суспільство);
езофактори (етнос); за місцем і типом поселення (регіон, село, місто, селище); (радіо, телебачення, кіно та ін.);
мікрофактори, (сім'я, групи однолітків, громадські організації, школа).
Особливо значна роль виховання: 1. це процес, у якому чітко визначено мету, завдання, конкретні методи їх реалізації; 2. воно дозволяє педагогічно організовувати різноманітні види діяльності і спілкування людини, що забезпечує всебічний розвиток особистості, формування її моральної, естетичної, політичної культури, розумового і фізичного, трудового виховання. 3. виховання створює умови для стимулювання активності особистості в діяльності і спілкуванні. 4.у процесі виховання нейтралізуються негативні умови (школи, друзів, сім'ї тощо), що впливають на розвиток особистості.
