Алгоритм розв'язання педагогічних ситуацій
Зберіть і запишіть інформацію (уявіть, що збираєте її не для себе — такий прийом стримує емоції, які заставляє діяти розумно).
Чітко визначте проблему.
Сформулюйте ситуацію (проблема, її учасники; стежте за змінами в ситуації, бо вони можуть змінити і навіть стимулювати проблему).
Зрозумійте причину.
Зберіть інформацію про учасників педагогічної ситуації (кого це стосується? які в кого ролі?).
Чітко уявіть кінцеву мету (чого бажаєте в результаті ви та інші?).
Розберіться, чи потрібна допомога (підтримка).
Визначтесь із прийнятною для вас, тактикою і технікою дій.
Обміркуйте якомога більше варіантів розв 'язання ситуації.
Проаналізуйте всі варіанти розв'язання ситуації (плюси, мінуси).
Оберіть основний варіант.
Оберіть запасні варіанти.
Уявіть найгірший результат, який реально може бути за умови невдачі в усіх варіантах.
Вибравши основний шлях розв'язання ситуації, забудьте про всі інші.
Складіть план дій (з термінами).
Заохочуйте, мотивуйте, налаштовуйте себе.
Починайте рішуче діяти за планом.
Перевіряйте правильність дій (щоб за потреби змінити їх тактику чи техніку).
Пам'ятайте, що маєте справу з особистостями
Поважайте свої і чужі дії.
Види ситуацій
Проблемні. Для них характерне виникнення інтелектуального або психологічного утруднення у суб’єктів навчання; прояв певної суперечності; неузгодження. Учитель пояснює новий матеріал. Бешкетник Сашко у цей час напівголосно тупає ногами під партою. Коли вчитель перестає говорити, тупання припиняється. Це повторюється кілька разів.
Варіант 1
Учитель звертається до класу: “А це ідея! Проведімо гру «Скільки у слові складів?». Я буду говорити, а ви — напівголосно відстукуватимете ногами кількість складів у промовлених мною словах. Потім я знову повторю кожне речення, а ви за мною, але вже без тупотіння, і так далі. Починаймо!”
Варіант 2
Жартома: “Тихо! У Сашка щось тупотить під партою! Може, це дух неслухняного учня? Треба викликати екстрасенсів! Проте за законом я не маю права допускати до тебе екстрасенсів без відома твоїх батьків. Що ж нам робити?…”.
Варіант 3
“Щось ми засиділися! Проведімо фізкультхвилинку!”. Надалі вчитель має поспостерігати і з’ясувати причину Сашкового бешкетування: відсутність інтересу до уроку, бажання привернути увагу педагога чи однокласників тощо. Можливо, хлопчик має достатній потенціал, щоб більше працювати на уроці. За потреби можна провести індивідуальну бесіду з ним.
Заплановані
Заздалегідь продумані одним або кількома учасниками педагогічного процесу. Під час пояснення нового матеріалу вчитель робить поточні записи на дошці. Коли потрібно стерти один з них, він намагається скористатися ганчіркою. Та тільки притискає її до дошки, як лунає голосне пищання — учні замотали в ганчірку іграшку-пискавку. Клас дружно регоче.
Варіант 1
Учитель спокійно виймає іграшку з ганчірки і радісно промовляє: “Це мені? Дякую! Давно мріяла про таку!”.
Варіант 2
Учитель виймає іграшку і весело питає: “Самі придумали? Креативно! Буду сьогодні на уроці використовувати її як сигнал закінчення роботи над певним завданням”. Оскільки така ситуація — пошук “точки кипіння” педагога, випробування його емоційної рівноваги, головне тут — не піддаватися на “провокації”. Учні не плануватимуть нових подібних ситуацій, якщо побачать, що не досягли бажаної мети.
Випадкові
Учениця, відкриваючи на уроці образотворчого мистецтва баночку з фарбою, випадково облила сусідку по парті. Педагог має заспокоїти дівчаток і попросити когось з однокласників про допомогу (дати серветки, витерти зі столу тощо). Решта учнів продовжують роботу на уроці. Якщо це учениці 12-го класу, вчитель допомагає запрати одяг; якщо 34-го — організувати допомогу однокласниці, що пролила фарбу. За необхідності та можливості — змінити одяг (позичити кофтинку в однокласниці, переодягнутися у спортивну форму тощо).
Поки учениці приводять себе до ладу, педагог має нагадати дітям про необхідність обережного поводження з фарбами; пропонує відкривати баночки з фарбами, тримаючи їх оберненими у бік міжряддя, а не сусідів; пропонує свою допомогу у відкриванні баночок.
