Паски особливі випікають нині
На Велике свято наші господині.
Тісто розчинивши, сльози витирала,
І одна у миску як родзинка впала.
Бо болить за діток, що війну цю бачать
І такої паски вона не пробачить.
А коли місила, було чоло в млості,
Прощення просила за серце, що в злості.
Кулаками тісто! ... «Дай, Боже, нам сили!
Щоби всі діждали мирні небосхили,
Щоби паску їли і не чули градів,
Щоби Воскресінню були Твому раді.»
Дякувала Богу, що живі й здорові,
Але ворог близько...Досі хоче крові.
Сходить паска гарна, підростає швидко.
«Хай зійде і воля, і мир буде видко.»
Паски розчинила на усіх, багато,
Для сім'ї, для Сходу й воїнам-солдатам.
Вставила пеклися. «Нехай буде вдала.
Не гудіть сирени, щоб тісто не впало!»
І духмяно стало, і пахне далеко.
І паска вдалася рум'яна і легка.
Та на серці важко, аж сльози додолу,
У війну ж не їла паску ще ніколи...
«Господи, спаси нас, дай нам перемоги!
Щоб не знали більше горя і тривоги.»
Прикрасивши гарно, паски цілувала.
«Дай,Бог, щоб на той рік в мирі святкували!»
©Катя Сорока
