Пані Зима, вам потрібно збирати
в лàтані тòрби обридлі сніги.
Знаю, що лютий. Та, будем прощатись.
Лізуть до сонця вербові коти.
Хватить уже колисати дерева,
чують крізь сон юні вишні веснý.
Сукні вінчальні модистка місцева
шиє їм білим. Гаптує красу.
Досить уже розсипати ті перли,
мріють поля про ряднину рябу.
Сиві ворони на клапті подерли
січня і лютого. Гонять журбу.
Пані Зима, ви сукенки зносили.
Біле облізло. Замурзався світ.
Ви би, шановна, до серця пустили
клаптик тепла і малий першоцвіт.
Ну ж бо, збирайтесь. Потрохи, поволі.
Стрітень на носі. А ви, як своя.
Я разом з вами обгризла шмат долі.
Скоро весна. Сум бере. Не моя...
Пані Зима, вам потрібно збиратись...
11.02.2023
Людмила Галінська
