6.12.1871 – на Катеринославщині, нині Дніпровська область народився Микола Вороний, письменник, перекладач, театральний режисер, актор, театрознавець, літературознавець, теоретик та історик світового мистецтва. Навчаючись в реальному училищі Ростова-на-Дону з драгоманівцем С. Єрстовим організував «Українську громаду». Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. У Львові зблизився з І. Франком, займався редакторською та режисерською працею. Від 1897 у Наддніпрянській Україні актор труп М. Кропивницького, М. Саксаганського, М. Садовського та інших, викладач театральної школи. Член Революційної української партії, один із засновників Української Центральної Ради та Українського національного театру. У 1920-1926 на еміграції у Варшаві, де працював при уряді УНР та у Львові. У 1926 пригнічений військовим переворотом Ю. Пілсудського вибрав, як тоді вважав, менше лихо, приставши на запрошення УСРР повернутись в Україну. Викладав у Харківському Музично-драматичному інституті, згодом працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні у Києві. В нових реаліях не виявляв зацікавлення політичною діяльністю, «тримав язика на припоні», навіть писав у прорадянському дусі та все ж 1934 заарештований «за націоналізм» і «приналежність до контрреволюційного підпілля». 1937 повернувся із заслання, проте 1938 вдруге заарештований.
1901 опублікував «Одкритого листа» (названий згодом «маніфестом українського модернізму») в якому закликав українських письменників прямувати до європейської літератури. В творчості відійшов від народницької традиції, зближаючись до модернізму, та попри це його поезії сповнені щирою любов'ю до України та її народу.
Розстріляний імовірно на околиці м. Кірово (тепер Кропивницький) 1938; червоні кати навіть не здогадувались, що страчують автора перекладу української мовою «Інтернаціоналу», який до 1944 був державним гімном СРСР. Його єдиного сина Марка, молодого поета, розстріляли в урочищі Сандармох в Карелії ще 1937.
Марна річ! Були і в тебе
Кобзарі – гудці народні,
Що співали – віщували
Заповіти благородні, –
А проте тієї сили,
Духу, що зрива на ноги,
В нас нема, і манівцями
Ми блукаєм без дороги!
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, –
Шлях у край свій повороту?!
«Національний елемент був у мені завжди сильний, крім свідомості, він превалював у мені як поетична стихія. Тому й не дивно, що попри революційні настрої (в яких я теж найперше шукав поезії), я раз у раз горнувся до різних націоналістичних українських організацій». Микола Вороний.
За Україну з вогнем завзяття
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас –
Ну ж бо враз сповнять святий наказ:
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
Ганебні пута ми вже порвали
І зруйнували царський трон,
З-під ярем і з тюрем,
Де був гніт, ми йдем на вільний світ!
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
О Україно, о рідна Ненько,
Тобі вірненько присягнем!
Серця кров і любов –
Все тобі віддати в боротьбі!
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
Вперед же, браття! Наш прапор має,
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї блиск,
В серці гнів і з ним свобідний спів:
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
«Сумна доля здебільшого чекає наших національних діячів по їх смерті! Ще й досі багато у нас славних могил стоять неопоряджені, часом навіть без хрестів – занедбані, забуті невдячними потомками тих, хто весь хист, всі сили і життя поклали для добра рідної справи». Микола Вороний із статті про Марка Кропивницького, 1910 р.
Весна на рідній Україні,
Такій новій, немов чужій,
Не безнадійно жовто-синій,
Але червоно молодій.
Величне свято. Перше травня.
Музики, співи, жарти, сміх...
І я юрбі – син марнотравний,
Що поверувся до своїх.
Гуде, хвилюється навала
Робітників-товаришів,
І від квартала до квартала
Червоне море прапорів!
Лунають поклики, промови,
Перейняті одним чуттям
І натовп тисячоголовий
Живе об’єднаним життям.
Немов потоки буйноводні,
Бурхає пролетарський спів:
“Повстаньте, гнані і голодні,
Робітники усіх країн!”
І я дивлюсь любовно в очі –
Щасливі, п’яні без вина –
В оці хлоп’ячі і дівочі,
Де сяє радістю весна.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4571985799505959&id=1977833215587910
