Щороку в четверту суботу листопада світ відзначає пам'ять жертв Голодомору. Цей день пам'яті – унікальна нагода всім замислитися над цією трагедією.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
Ми часто задаємо собі запитання: Чи потрібно дітям говорити про Голодомор? Але можна впевнено відповісти, що про це потрібно говорити обов'язково. Говорити з дітьми про такі страшні події складно але необхідно. Ми маємо знати, що відбувалося, розуміти причини подій 1932-1933 років та їхні наслідки. Наше завдання — викликати співчуття й дати розуміння, що це була велика трагедія для українського народу. Треба виховувати в дітей шанобливе ставлення до хліба. Розказувати, що ним не можна розкидатися і треба шанувати кожну крихту. Формувати у дітей щирі людські співчуття трагічної долі рідного народу. Розвивати інтерес до історії своєї країни та виховувати любов до людей. Це допоможе унеможливити повторення Голодомору в майбутньому.
Тож ми з моїми вихованцями, старшої групи , долучилися до вшанування пам'яті жертв Голодомору. Було проведено тематичне заняття « Зернятка надії», в ході якого дошкільнята виготовляли « Ангели пам’яті». Дітки дізналися про символ цього дня "Квітка незабудька ", і вшанували всіх жертв хвилиною мовчання.
Ми повинні передавати цю правду з покоління в покоління. Адже життя людини — найцінніший дар, дорожчий за всі цінності на землі.
Ми пам'ятаємо 1932-1933!!!
