Гуліцка С.Г.,
Вихователь
дошкільного навчального закладу
комунального типу № 27
«Золотий півник»
м. Прилуки, Чернігівська область, Україна
Як розважити малюка у сховищі ДНЗ?
У ранньому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості дорослого.
Під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, слухати музику чи дивитися казочку.
В цьому вам допоможе пісенний жанр українського фольклору-потішки, забавлянки, колискові, прислів’я, загадки, жартівливі пісеньки.
Український фольклор відрізняється від фольклору інших народів своєю гармонією, мелодійністю, ніжністю, ліричністю.
В українському дитячому фольклорі дуже багато пестливих, ласкавих слів: «Ой ти коте-коточок. Не ходи у садочку». Яку пісню, гру не співай в кожній велика насиченість ніжності, грайливості, пестливості, доброти, що дуже важливо у військовий час.
Український дитячий фольклор надзвичайно ритмічний, легкий для сприйняття дитиною, що дає змогу переключити малюка на позитивний лад, розвеселити.
Для створення позитивного настрою можна використати закличку:
«Вийди, вийди сонечко»
Вийди, вийди сонечко,
На дідове полечко.
На бабине зіллячко
На наше подвір’ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються –
Тебе дожидаються.
В приміщенні сховища можна використати забавлянки навіть без наочного матеріалу. Такі як:
«Кую, кую чобіток»
Кую-кую чобіток,
Подай, бабо, молоток —
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
«Ладусі, ладусі!»
«Ладоньки, ладусі, а де були?»
— «У бабусі».
— «А що їли?» - «Кашку».
— «А що пили?»
— «Бражку».
— «А що на закуску?»
— «Хліб та капустку».
— «Гай, гай на бабину хату калачі їсти!»
«Сорока-ворона»
Сорока-ворона (водимо пальчиком по долоньці)
Кашу варила,
Діток годувала.
Цьому дала, (по черзі загинаємо пальчики)
Цьому дала, Цьому дала, Цьому дала,
А цьому не дала: Він дров не рубав,
Він воду не носив,
Він піч не топив,
Він каші не варив,
Він Машу не годував.
Такі забавлянки не тільки підвищують настрій, а й створюють у дитини потребу говорити, супроводжуючи рухами відповідно до слів та ритму.
Що може заспокоїти роздратовану, злякану дитину краще за колискову пісню? Яку створили та вдосконалили на протязі багатьох літ, якою користувалися віками:
«Котику Сіренький»
Котику Сіренький
Котику Біленький
Котку Волохатий
не ходи по Хаті
Не ходи по Хаті
не буди Дитяти
Дитя буде спати
Котик воркотати
Ой на Кота на Воркота
На Дитинку Дрімота
(А-а а-а а-а а)
«Ой коте, коточку»
Ой коте, коточку,
Посидь у садочку,
Не займай лозину,
Не збуди дитину.
Якщо дитина засмутилася, то вихователь утішає, разом з дітьми погладжуючи дитину: «Не плач, не плач, спечем калач»
Не плач, не плач
Спечем калач,
Медом помажемо,
Тобі покажемо,
Самі з'їмо,
Тобі не дамо.
А також можна погратися з пальчиками: «Пальчик-пальчик, де ти був?»
Пальчик-пальчик,
Де ти був?
Я з цим братом в ліс ходив,
А з цим братом борщ варив
З цим я кашки скуштував,
А з найбільшим заспівав, заспівав.
Коли діти посварилися, чи не поділилися іграшкою використовуємо мирилку
«Мир, миром»
Мир-миром,
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми дружечки красні,
— Поцілуймося (помирімося).
За допомогою українського дитячого фольклору ми виховуємо з маленької дитини – людину, яка поважає своїх співвітчизників, любить свою Батьківщину, пишається тим що живе на Україні.
