Отави літо дощиком вмиває,
Краплини теплі сіє по стерні
І барвами веселку вишиває,
Нитки ховає всі у бур'яні.
Пряде від досвітку веселу днину,
У небо випускає журавлів,
Збирає в лісі ягоду-ожину
І в'яже перевеслом сніп жалів.
Як шкода, що так швидко відлітає,
Ще не набулись в літньому теплі.
Вночі багрянець осінь підсипає
І потай розстилає по землі.
І соняшник схилив свій бриль кудлатий,
Грайливий вітер на осонні вщух,
Берізка вже прим'яла ніжні шати
І осінь з золота плете їй капелюх.
Смакують їжачки грушки медові,
Метелики заполонили сад,
На сонці лози виграють шовкові,
Гойдають соковитий виноград.
Ще бджілки витанцьовують з джмелями,
Напились меду влітку досхочу.
Вже осінь підкрадається полями,
Іде помежи літнього дощу.
Калина біля річки червоніє,
Рясне намисто вдягне восени.
І там, за річкою, туман біліє
Й схилили верби коси до води...
А літо ходить-бродить від світанку,
Збирає спогади про теплі дні
І просить в сад свій осінь як хазяйку...
І розсіває дощик по стерні.
Оксана Козак
