От і все: апогеєм черемха цвіте...
Дочекались бузкового світу.
У траві ще кульбабок шиття золоте
А півонія ніжно всміхається літу.
Так чекали весну — відкривали наївні серця...
До тепла всі тягнулись і марно його виглядали.
А вона вже свого добігає кінця,
Вже іде, хоч і сонця й тепла було мало.
Затанцює востаннє — усім подарує бузок.
І прискіпливий червень всміхнеться з троянд, мов дитина.
Ароматом жасмину наповниться літній садок.
Пелюстками з дерев кине травневі мовчки у спину...
