ОСТАННІЙ СНІГ

ОСТАННІЙ СНІГ

Останній сніг замріяно кружляє

Під прохолодні лютого акорди...

Дописує зими сріблясту повість,

В легку печаль вмокаючи перо...

Забілює пастельними штрихами

Все, що торік не склалось, не здійснилось...

Залишить тільки те, чим серце жило,

І дорогих миттєвостей тепло...

Іще весна дрімає в первоцвітах,

Під клаптиками ковдри снігової...

Розхристаної вітром та брудної...

В прелюдії пробудження від сну...

Вже де-не-де цибульки перших квітів

Обтрушують застуджені крижинки...

Та смуток засидівшихся сніжинок...

Вже хочеться писати про весну!

Зими лишилось трішки на долоні,

Якась там жменька танучого снігу!

Що завтра задзюрчить струмком надії,

І принесе від березня привіт...

Останній сніг кружляв, сідав на скроні,

Під кришталеві лютого акорди...

Прощальним поцілунком прохолоди

Завершував симфонію зими...