ОСІННІЙ ДОЩ…
Падуть дощі…- Погуркує на небі…
Сльотою плаче осінь золота…
В зажурі похились старі верби…
З гілок бульки в калюжі розкида…
Старезна липа виструнчилась гордо,
Купає своє листя досхочу…
Намокли тротуари і білборди…
Давно такого не було дощу…
Потріскали у кожушках горіхи…
От-от, ще мить…-І вирветься з оков…
Тече із ринви…- Ляпає зі стріхи…
Подяка Господу за дощик що пішов…
Після негоди сонця дочекаюсь,
І помандрую в ліс…-У Липники…
Пройдуся…- Помандрую…- Позгинаюсь…
Обстежу всі полянки і пеньки…
Знайду, чи не знайду гриби…- Не знаю..
Нарву шипшини, глоду й дерену…
Грушок я дичок в лісі назбираю,
І в темну густу просіку пірну…
Там дружно прокидаються опеньки,
На міцних ніжках.. Шапочки руді…
Рясними кублами…- Пахучі і товстенькі…
В сусідстві з ними гірчаки тверді…
Газдиня-Осінь заціловує дощами,
Густі тумани котяться в траву…
Ліс після купелю гойдається мов п’яний…
Обожнюю я осінь дощову…
Таміла Панасюк
