Осіннє золото в моїх долонях
Я золото твоє візьму в долоні
і замилуюся красою досхочу,
знаєш ти, красуне жовтокоса,
як величчю твоєю я живу.
Рядки самі лягають на папері
і багрянцем вкриваються стежки,
куди б з тобою не пішли ми знову,
а в сад осінній важко не ввійти.
Осінь дістає з шухляди сукню
і яблуньці найменшій приміря,
синій шалик подарує річці
і озеро у плащ знов сповива.
Розчеше гребінцем берізкам коси
і золота додасть до шат простих,
малює пензликом по сукнях різнобарвних
фарб не навчена, ні золота жаліть.
Осінь по полях, садах мандрує
і, руді коси заплітаючи щодня,
вона картини барвами малює,
творить, надихаючись сама.
Осінь наша - пані романтична
ніжністю обійме всіх митців,
і свої барви в чашки розливає
як теплий противірусний напій.
24.10.2023
Автор: Юлія Дорошенко
