Осінь радість розсипала,
Щастям долю гаптувала,
Сум й тривоги відсилала
В неосяжну даль.
Землю спокоєм сповила,
В серці ніжність залишила,
Дощик лагідний пролила,
Змивала печаль.
Осінь зорями сіЯла,
Листя жовтим малювала,
Сяйво срібне розливала
Нам із висоти.
З місяцем на скрипці грала,
Ноти краплям роздавала,
Щоб мелодія звучала
Чудної краси.
Осінь в юність повертала,
Душу світлом чарувала,
Згадок й спогадів лишала
Чарівні сліди.
Казка дивна оживала,
Знову все нам пригадала...
Наша молодість зів'яла,
Видно, назавжди.
Осінь думи повивала,
Чари ніжно дарувала,
З вітром мрії колихала
Ясні в тишині.
Потай осінь відлітала,
Вся краса її згасала,
Білу зимоньку стрічала
В синій далині.
Оксана Козак
