ОСІНЬ І ЗВІРЯТА
(по алфавіту)
Акробати в лісі ласки:
І моторні, і прудкі,
Мов звірята з тої казки,
Дуже спритні і в'юнкі.
Борсучок лаштує нірку,
Щоб і затишна, й зручна
І запасами комірку
Всю заповнює сповна.
Ведмежа збирає листя,
Вже готує свій барліг,
Щоб йому медок наснився,
Як накриє землю сніг.
Граються малі зайчата,
Змінять скоро кожушки.
Симпатичні їжачата
На голках несуть грушки.
Ґринджолята лис готує,
Щоб спускатися з гори.
Осінь в лісі хазяйнує,
Заглядає у бори.
Дятел стукає по гілці
Дзвінко дзьобом на дубку,
Донести щось хоче білці –
Має подругу прудку.
Ехо линуло у лісі –
Щось кричали кабани,
Зупинившись на узліссі,
Знов помчалися в яри.
Є в єнотика корзинка,
Назбирав туди грибів.
Як траплялася малинка,
Їв, що аж у ніс сопів.
Жабка вже сховала ноти,
Не виспівує пісні.
Припинили вже польоти
І пташки всі голосні.
Зайчик вискочив зі сховку,
Налякав його ведмідь,
Що ішов назустріч вовку,
Злякав зайця мимохіть.
Ич, як листячко кружляє
З вітерцем вальсок в ліску,
А калинонька палає
У багряному вінку.
І шипшина пломеніє
Серед золота беріз.
Ну, а осінь про щось мріє,
Домальовує ескіз.
Їжачок так поспішає,
Назбирав грибочків міх.
В торбі яблучка ще має –
Взимку вистачить для всіх.
Йде лисичка між кущами,
Бачить: зайчик он побіг –
Поміж тими лопухами,
Де ведмідь зробив барліг.
Кущ калини пломеніє,
Сяє гронами навкруг.
Вітерець осінній віє,
Із листком летить на луг.
Лис замріявсь на поляні,
Пригадались літні дні,
Квіти ніжні і духмяні,
Трави в росах запашні.
Мишка листя носить в нірку –
Утепляє до зими,
І питає прудку білку:
– Чи ще довго до весни?
Назбирав борсук коріння,
Моху, листя і трави,
Знає, що пора осіння
Наближає до зими.
Олень йде до річки пити.
Він граційний і стрункий,
Завжди знає що робити,
Як ідуть слідом вовки.
Поросята в кабанихи
Так за літо підросли,
Ходять-бродять лісом тихим,
Лиш гойдаються хвости.
Рись залізла на ялину,
Видно їй усе згори:
І плаї, і полонину,
І осінні кольори.
Спритно білочка стрибає –
Найпрудкіша серед всіх.
Дзвінко пісню заспіває,
Як гілки притрусить сніг.
Тихо стане взимку всюди,
Причарує всіх зима,
Намалює ще етюди,
Принесе свої дива.
Усміхнуться зайченята,
Люблять зимоньку й сніжок,
Напрокат візьмуть санчата
І помчаться на горбок.
Фарби осінь розложила,
Вибирає золоті,
Клени вже позолотила
І берізки молоді.
Ходить тихо над водою,
Вербам коси розпліта.
Огортає все красою
Осінь-панна чарівна.
Ця красуня незрівнянна
Всім припала до душі –
Загадкова, бездоганна
І осінні ллє дощі.
Чарівниця – що й казати,
Осінь щедра, золота,
Що й пером не описати,
Бо настільки чарівна.
Шурхотить їжак колючий.
Під дубочком гриб знайшов.
Мабуть, дуже він везучий –
Завжди є грибний улов.
Щастям сповнені звірятка,
Осінь їм несе дари.
Все збирають їхні лапки,
Все готують до зими.
Спати будутЬ ведмежатка
У барлозі тихим сном
Біля мами, біля татка
І огорнені теплом.
Юрмляться вже хмари сірі.
Дощ поллє рясний згори,
В теплі нірки підуть звірі,
У хатинки – хто куди.
Яструби летять у небо,
Все їм видно з висоти.
Дуже простору їм треба
І осінньої краси.
Оксана Козак
16.10.2025
