Збирає мито Осінь за дари...
За теплі дні, за жолуді казкові,
за трепетні, розхристані вітри,
що крутять сиве листя у любові.
За карнавали у циганських спідницЯх,
за лакові каштани у долонях,
за сіре пір'я на кошлатих горобцях,
що ще човпуть старий достиглий сонях.
Збирає мито. За калúнову красу.
І за коралі, що лишила на шипшині.
За жовте листя. За мою косу.
За диво-квіти на моїй хустині .
За літо бабине. За пізній дикий мед.
За золото і мідь, що ваблять око.
За чари всі. І за картатий плед.
За павутину, що летить кудись високо.
Збирає мито. Що ж її віддам?
Хіба лиш ключик до живого храму.
Там вся любов. І смутку трохи там.
І безліч мрій серед мойого краму...
15.11.2021.
Людмила Галінська
