*
Малювала осінь золотом картини,
Срібними нитками дощик гаптував.
Виводила ніжно пелюстки жоржини,
Палкі поцілунки вітрець роздавав.
Стелила багрянцем поміж осокори,
Мережила сонцем тополі верхи,
Вдягала деревам нарядні убори,
Росою вмивала жовтенькі листки.
Вплітала в красу золоті павутини,
На плечі кидала з туману вуаль,
Червоним торкалася грона калини,
Стирала із серця тривогу й печаль.
Красу всій природі свою дарувала,
Несла позолоту в гаї і ліси,
Барвистими фарбами все малювала.
Душа аж співала від тої краси...
А нині кружляє в саду з листопадом,
Свої замітає багряні сліди,
Освітлює сад чарівним зорепадом,
Торує стежки до красуні-зими.
Оксана Козак
