Збирала осінь в кошики думки,
Така пора, для роздумів і тиші.
І поки дощ нашіптував КАЗКИ,
Останній лист догойдували вишні.
Котило СОНЦЕ свій небесний шлях,
ЗЕМЛЯ вдягала сукню- позолоту,
Мостились хмари просто на дахах,
А вітер підбирав високу ноту.
У осені, як в ЖІНКИ...ЗАГАДОК,
Що у калини ягідок-намиста,
У світ несе красу і кожен крок...
Наповнює життя буденне змістом.
І тільки ТАЙНА не розгадана живе:
Чому- то погляд осені печальний?
Закутана у сяйво золоте...
Вона іде...
Листочок...
Вниз...
Останній🍂
15.10.2023 р.
Мартусь Катерина
