Збережу ці клени і пейзажі
у душі. Крізь зими пронесу.
Щоб у іншім вересні одразу
множити у серці цю красу.
Збережу тумани попелясті,
сиву, з візерунками, траву.
Запах чорнобривців на зап'ясті
і калину, в гронах, вогняну.
Збережу дощі, всі до краплини,
із нектарів визріле вино.
Гілочку спізнілої ожини
і листків шанхайське доміно.
Збережу духмяні аромати
тих грушòк, що вкрали їжаки.
Стиглих слив посріблені дукати,
і старі, в калюжах, гумаки.
Ще, в березах -- коси золотаві,
що свічками в небі догорають.
Капелюшки у жоржин, яскраві,
гарбузи, що з полем розмовляють.
Сум вітрів, каштанові шкарлупи,
і горіхів повні-повні жмені.
Збережу. Згорну усе до купи.
Хай лежить всю зиму у кишені...
22.10.2021
Людмила Галінська
