ОСІНЬ
Ця Осінь – моя подруга і муза,
Диктує мені вірші про красу.
Під козирком жовтенького картуза
Ховає всі тривоги, біль і сум.
Ця Осінь – моя добра коліжанка.
Одразу дружим, літо лиш мине,
П'ємо ми разом кави філіжанку,
Збираєм в парку листя золоте.
Ця Осінь – моя ніжна, мила фея.
Їй довіряю мрії чарівні,
Багрянець з нею сиплю по алеях,
Осінні їй підспівую пісні.
Ця Осінь – королева, пишна діва,
До серця втіхи гонить океан,
Дарує насолоду, справжнє диво,
Ще й з вітром крутить потайки роман.
Ця Осінь у житті моїм присутня.
Вона ж така красива і п'янка
І зустріч з нею завжди незабутня.
Дорога в осінь чиста і в'юнка.
Ця Осінь – жінка, леді й ще дівчисько.
Кружляєм разом в вальсі залюбки.
Я бачу її всюди, поруч, близько.
Всі таємниці відає й думки.
Ця Осінь – панна гарна, чарівниця.
Розмову від душі з нею веду.
Вона летить по світу, мов жар-птиця,
Дарує золоту свою красу.
Ця Осінь – подруга й моє натхнення.
У творчому тандемі з нею ми.
Це серця мого світле одкровення
І перший крок від літа до весни.
Оксана Козак
16.10.2023
