Моя Осінь -- з аристократок.
В голубому, під колір неба.
З тих розкішних, рудих дівчаток,
Як зустрінеш -- скарбів не треба.
Як поглянеш у диво- очі,
Де спочинок знаходять зорі,
Не забудеш. Вони -- пророчі.
Там минуле. І клаптик долі.
Там тумани плетуть тенета,
Там розбитих каштанів сльози.
Чути шепіт і дух ранети,
І останні серпневі грози.
Там відтінки вина з ожини,
І брунатних ліщин лушпайки,
Тінь мережива з павутини
І метеликів пізні зграйки.
Моя Осінь ще та царівна.
Її очі -- найбільший статок.
Чи графиня? Чи королівна?
Моя Осінь -- з аристократок...
18.10.2021
Людмила Галінська
