Твоя кава гірчить, чуєш, Осене?
То суцільний ковток полинý.
Навіть кухлик стоїть набурмосений,
калатаючи ту рідину.
А мені би кориці, хоч дрібочку..
Чи сироп з карамельних грушòк.
Чи зефіру пухнастого скибочку,
щоб солодкий сьорбнýти ковток .
Ти усе роздала, мабуть, Осене?
Тільки кава і сіль, кардамон...
Весь коньяк випив Жовтень непрошений.
Чорнобривці лишив хоч... Барон!
І гірчать в безнадії невинно
хризантеми, полин і димū.
І на серці так дивно, шипшинно...
Листя стелить свої килими.
Вип'єм кави. З гірчинкою, Осене?
По ковточку. Смакуєм життя.
Що там кухлик, старий, набурмосений.
Він не тямить нічого. А я?
18.10.2022
Людмила Галінська
