Люба Осінь, а час неласкавий...
Вчора --діва, а вже -- молодиця.
Вже тихіша хода. І постава
так нагадує тінь від черниці.
Руді коси, що з вітром блукали,
вже статечно у гульку ховаєш.
І на руки, що світ обіймали,
рукавички із замші вдягаєш.
Вже натішилась сміхом й піснями.
Відпустила птахів, де тепліше.
Сієш дощ. І згрібаєш граблями
листя те, що стає найжовтішим.
І не треба сукенок яскравих,
із прикрас лиш коралі лишила.
Сіра шаль. Філіжаночка кави...
Люба Осінь! Ти ще така мила.
Час іде. Вподобàння міняє.
Юна дівчинка вчора зосталась,
вже і жовтень, кудись поспішає.
На порозі, он, старість заждалась...
14.10.2021.
Людмила Галінська
