Вже нині осінь. Нині справжня осінь.
Ключів пташиних відлунало стоголосся
І десь, на сході, з гуркотом злилося.
Холодні ранки будять неба просинь.
Під срібним інеєм потерпли трави
І мерзне на тополі сива ґава-
Під крила лізе холод не ласкаво.
Лиш вітер шелестить:"Героям слава..."
Вже нині осінь. Друга гірка осінь...
І не усім в ній вижити вдалося.
Знов коровай з прим'ятого колосся
Перед загиблим воїном виносять.
Таким ще юним, наче срібний іній.
Навік закрила куля очі сині.
І мати розп'ялась на домовині,
Кричить, як чайка по своїй дитині.
О друга осінь, друга осінь люта...
Життя війна вбиває, мов отрута.
А ворог норовить надіти путо,
Та Україну їм ніколи не зігнути.
Тетяна Сокирко.
10.10.2023
