Тулиться куценький вечір під плотом.
Осінь украла частинку душі...
Хтось повиляпував стéжки болотом,
Стали світанки далекі й чужі...
Стало спокійно. Повіяло щастям.
Яблук духмяний п'янить аромат.
Хтось у коханні до осені клявся...
Визріли вина. Достиг виноград.
Хтось виглядає ще бабине літо,
Хтось чобітки підбиває старі.
Кіт на осонні примружився сито,
Гріють бокú гарбузи у брилі.
Радо на серці. Шурхіт знайомий.
Знов під ногами каштани тріщать.
Куценький вечір розгладжує втому.
Ще одна осінь... Така благодать...
05.10.2021
Людмила Галінська
