Розкидане знов листя навмання,
Гортає сторінки пожовкла осінь...
Гойдає вітер стомлене гілля,
Де яблучка висять поодинокі.
Ще зовсім трохи й холодом скує,
Дощі полощють сірі тротуари...
І час задуматися прийде, про своє,
Бо вже поволі йдуть буденні справи.
Відгомоніли літні вечори,
І ніч все довше, більше в серці тиші,
Що не збулося, краще відпусти...
Зима снігами вірші ще напише...
02.10.2023 р.
Мартусь Катерина
