А у мене в душі живе
тепла осінь зі смàком груші.
Та, що завше до мене йде
і жбурляє листки до калюжі.
Та, що мостить собі кубло
прямо в серці з гілòк ожини.
І латає моє крило
диво-нúтками з павутини.
Ще заварює тéрпкий чай
з нагідок, деревію, м'яти.
І дарує жоржиновий рай
кожен рік край старої хати.
А під вечір пече медовик,
трусить яблука для шарлотки.
Пише вІрші у чорновик,
крутить коси на папільйотки.
І співає мені пісень
то дощами, то сліз каскадом.
З року в рік, кожен Божий день
у сезон, що є листопадом...
04.10.2022
Людмила Галінська
