ОСІНЬ
Осінь в вересні - це
красива і юна дівчИна.
То весела вона,
то задумлива враз і сумна.
Тут розплачеться раптом навзрид без причини.
Потім знову сміється,
щаслива, спокійна й ясна.
У люстерко небес
і блакитних озер зазирає,
Прибирається, мов
на побачення перше своє.
У шовки золоті і парчу
все навкруг одягає.
Із коралів багряних
яскраве намисто снує.
Осінь в жовтні така,
як метка і вертка молодиця.
Знає ціну всьому,
відрізняє де щирість, де зло.
Сумно зронить сльозу,
Потім знов від душі веселиться.
Тут насварить і раптом
поділиться щедро теплом.
В листопаді вже осінь -
то сива зажурена дама.
зазирає у душу
сумний, мудрий погляд її.
Все уже віддала,
затулилась туманами-снами.
І у вічність збирає
благенькі пожитки свої.
