По сухій траві ступає осінь.
В чобітках рудих, що на шнурівках.
Вся така сумна, простоволоса,
Як митці малюють на листівках.
А за нею - вітер у чобòтях
Скручує листки, як папіроси.
Парасолю шарпає і одяг,
Золото вплітаючи у коси.
А вона іде собі, щаслива,
Сонцем розбавляючи тумани.
У долонях - яблука і сливи,
А в кишенях - лакові каштани...
А вона іде, не помічає,
Що морозом ранки трохи пахнуть,
Що трава повільно доживає
І останні квіти з болем чахнуть.
А вона іде, собі... Смілива.
А позаду - шлейф минулих рòків.
Трепетно-чарівна і красива.
Не боїться ні зими, ні вроків...
По сухій траві ступає осінь...
24.09 .2021.
Людмила Галінська
