У моєї осені очі карі -карі...
Хтось горіхи насипом, ніби, розгубив.
Як каштани лакові, як індійське сарі.
А в зіницях -- ночі. Ті, що не допив.
У моєї осені коси -- колосками.
Часом, мідь і золото в них переплелись.
Там кленове листя вплетене вінками,
Мов руді лисиці лісом розбрелись.
І вуста калúнові, із нектару чистого,
Терпкість горобинова, визріле вино.
Поглядом розкидує жар вогню іскристого,
І туманом вкутує сум, що жив давно.
У моєї осені очі карі-карі...
Як її зустрінеш -- передай привіт.
Хай прийде до мене по сухий гербарій,
Той, що назбирала я за стільки літ.
25.09.2021.
Людмила Галінська
