У светрі рябенькому осінь гуляє,
Беретик руденький і коси, як мідь.
Зустріла її. А вона і не знає...
Малює неспішно полотна угідь.
Жовтіє вже ясен, і вишні, і клени,
І яблуні трусять останні плоди.
Вже виткала осінь свого гобелена
З туманів, і з листя, без сліз і біди.
Жоржини і айстри( кудлаті, як зорі)
Прикрила рядниною від холодів.
І всі гарбузи заховала в коморі,
А ті, що не влізли, запхала у хлів.
Така господиня. Така комерсантка.
Торгується з часом за день і за мить.
І ріже із листя свої витинанки,
І літо в кредит нам ще дасть.
Підождіть...
27.09.2021.
Людмила Галінська
