Ступає осінь
Втікає літечко від мене :
Крадеться осінь тихо в сад,
Жовтіє листячко зелене
І достигає виноград.
Спинися, серпню, хоч на днину ,
Не треба осінь звать сюди !
Біжать хвилини безупину ,
Як ріки бистрої води.
Згадались враз липневі ночі
І шепіт : "Разом на віки ! "
Відлунням сміх лунав дівочий .
Ну як вернуть оті роки ?
Спливає літечко за літом ,
Ступає осінь на поріг.
Зів'яли вже на клумбі квіти ,
Схилились всі мені до ніг.
Вночі заплакав дощ на ґанку ,
А ранок тихо позіхнув ,
Дмухнув холодним на фіранку ,
Виттям сирен збудив од сну.
Спинися, літечко, спинися !
Піднявся вітер за вікном.
Неначе ненька, пригорнися
І обійми мене теплом...
Лариса Дзиговська
2023р.
