Осінь...дощик накрапає... тиша вечорова...
Захотілось, хоч ти лопни, кашу гарбузову!
Не спинило навіть те, що пшона немає,
Бо ж відомо — той знайде, хто добре шукає!
Взула чоботи, мерщій на город я шпару,
Серед інших гарбузів знаходжу "Гітару".
Тут пшоно уже кипить, вариться в водичці.
Я цим часом —"дай рвану поросяті гички".
Повертаюся назад — повна хата диму!
Вікна навстіж, добре хоч на дворі не зимно.
Знову ставлю на плиту те пшоно варити,
А згоріле поросяті, тре докази скрити.
Ріжу гарбуз на шматки, вбираю від шкури,
А зернятка на насіння, що дрібніше — курям.
Приварюю в молоці скибочки медові,
Блендерую, додаю масла шмат здоровий,
Присипаю цукром трішки, а можна й медочком,
Змішую з пшоном, що поруч в макітрі булькоче.
Вимішала все добряче і швидко в духовку.
Хоч не піч і з неї, наче, й не доб'єшся толку...
Та нехай там посидить, підрум'янить боки,
Просочиться ароматом, пустить смачні соки!
А коли скоринка зверху прикрасить макітру—
Молоко холодне ставте, слоїк на три літри,
І вплітайте на здоров'я, хоч давно по шостій!
Каши наварила вдосталь, то ж чекаєм в гості😉🎃
Юлія Ілінська Драган
