Ось тут жили, ось тут ходили.
Сиділи мирно, пили чай.
Ось тут столи, а там могили.
Тут нині пекло, там вже рай.
Прифронтові забуті села.
Поодинокі хутори.
Понищені святі джерела,
Побиті градом явори.
І здичавіле всюди поле.
І дикі коні й кабани.
О, доле-доленько, о доле,
Чому ж похилені тини.
Чому ж ці гаспиди раюють,
А в пеклі мирні. Ну чому.
Чому іуди нас цілують
І шлють одну лише чуму.
Хто їх зупинить, допоможе.
Хто дасть невільнику води.
Ну хто, ну хто, скажи нам, Боже.
Кругом диявола сліди.
Руїни всюди і каміння.
Побита цегла, бите шкло.
Одне на цілий світ моління
Й безлюдне, фронтове село.
Г.Потопляк.
