Ось так ніяк життя минає.
Здається лиш краплинка, мить —
І вже його в тебе немає.
Церковним дзвоном задзвенить...
І полином вростає стежка
По тих слідах, де ти ходив.
Лишиться спомину мережка
Усіх твоїх життєвих див.
Пожовкнуть списані листочки,
Де вірші квітами цвітуть.
Душа, неначе в сповиточку
Лишилась у рядочках тут.
Колись листочки перегорнеш,
Як стане тяжко на душі.
До себе вірші всі пригорнеш,
Підеш крізь гіркі спориші
До мене стежкою... Там сонце
Моє засвітиться з небес.
Знайдеш мене за горизонтом...
Впадеш сльозинкою на хрест.
(с) Ніна Юрченко
