ПРИЧИНИ конфліктів між братами та сестрами. Культура взаємин.
Основою дитячих конфліктів стають як незнання норм і правил співжиття з іншими людьми, так і невміння їх дотримуватися, небажання зважати на почуття й потреби інших. Тип поведінки дитини у конфліктних ситуаціях визначається її темпераментом і життєвим досвідом. Способи розв'язання дитячих конфліктів нерізко зумовлені гатунком сімейного виховання.
Конфлікти в сім'ї в основному викликають звичайні побутові ситуації. Приміром, якщо хтось із дітей:
бере без дозволу речі іншого;
зумисне торкається або ненавмисне штовхається;
дратується й обзивається;
зумисне шкодить;
не хоче виконувати свої обов'язки по господарству;
не виявляє бажання поступатись у виборі для перегляду телепередач;
ябедничає батькам;
не стримується перед друзями й однокласниками брата чи сестри;
хизується;
прагне будь-що бути першим і виглядати і очах інших кращим;
говорить неправду і лицемірить;
свідомо завдає болю;
має шкідливі звички (лихословить, довго розмовляє по телефону, не дотримується правил особистої гігієни.
Причинами сімейних конфліктів у сім'ї можуть бути особистісні бар'єри спілкування - тобто, те, що заважає або створює труднощі.
Виділяють такі особистісні бар'єри спілкування:
Фізичний. Виявляється в наслідок дистанційного (на відстані - приміром, з інших кімнат) спілкування; на тлі працюючого телевізора, музичного центру, комп'ютера. Інколи - у наслідок індивідуального несприйняття - заважає запах, манери поведінки, мовні дефекти, тощо.
Біологічний. З'являється через неприйняття темпераменту іншого (дратує повільність або навпаки, поспішність, нестриманість, непосидючість, незбігання періоду активності ("сови" - пік активності припадає на вечірні години, "жайворонки" - активніші у світловій частині дня, "голуби" - змішаний тип).
Віковий. У його основі лежать психофізіологічні сосбливості розвитку на різних етапах дорослішання і зрілості. (Приміром підвищена рухливість і пізнавальна активність менших дітей можуть або дратувати старших). Особлива напруженість у спілкуванні виникає з тими, хто переживає "вікові кризи" - періоди найінтенсивнішого психічного і фізичного дозрівання особистості, які супроводжуються внутрішніми й зовнішніми конфліктами.
Статевий. Він виявляється у різних емоційних реакціях щодо протилежної статі. Оскільки дівчатка - більш емоційніші, хлопчики - стпиманіші, це інколи викликає невдоволення одне одним у спілкування.
Психологічний. Зумовлений різними рисами характеру, переконаннями, звичками.
Емоційний. Незбігання настрою. (Емоційний бар'єр не завжди статево означений).
Етичний. Різні уявлення і знання про правила й норми співжиття.
Естетичний. Різниця у смаках, критеріях краси.
Лінгвістичний. Використання сленгу (слів, якими спілкуються тільки у вузькому колі або характерних для молодіжної субкультури , нерідко грубих, лайливих, адаптованих іноземних), які не сприймаються рештою.
Соціальний. Результат відсутності або недостатності життєвого досвіду (зокрема досвіду спілкування), знань, несформованості навичок та вмінь.
Розв'язанню будь-яких конфліктів між людьми сприяють:
ціннісне ставлення до кожного, не залежно від його віку, статі й сімейного статусу;
створення атмосфери взаємодовіри;
наявність самокритичного мислення;
здатність разом прагнути до вирішення спільної проблеми.
Створення таких передумов спияє "ненасильницькому" розв'язанню конфліктів, творчому пошуку шляхів примирення, збереженню самоповаги і дружніє стосунків, особистому зростанню. Спільний аналіз проблеми, як правило, не шкодить добрим стосункам, а, навпаки - збагачує їх.
У формуванні культури взаємин обов'язковими також є: уміння поважати себе та інших, розуміння себе та інших, позитивна самооцінка й оцінка інших, готовнність слухати й чути, чуйність.
У чому ж сутність культури взаємин дітей у сім'ї.
Уміння поважати себе та інших
Слід розуміти, що в кожної людини є те позитивне, за що її можна й потрібно поважати. Варто тільки уважніше до неї придивитись і намагатися бути об'єктивним.
За що можна поважати своїх братів і сестер?
Слід розуміти, що в кожноїм людини є те позитивне, за що її можна й потрібно поважати. Ваврто тільки уважніше до неї придивитися і намагатися бути об'ктивним.
За що можна поважати своїх братів і сестер?
Вони представники вашого роду. Отже, історія їхнього життя - це і ваша історія.
У вас одні батьки. (Якщо ви поважаєте себе, то чому не поважаєте іншу дитину своїх батьків? Адже у вас однакові права на любов і повагу.)
У вас одне прізвище. (Невже ви хочете, щоб його висвітлювали у поганому контексті?)
Ви найрідніші. (Значить, із роками ніхто інший так близько не зрозуміє вас і не підтримує.)
Ваші несхожість і неповторність є ознакою індивідуальності, яка заслуговує на інтерес і повагу.
Розуміння себе та інших
Замисліться над тим, чому ваша поведінка часто буває або здається іншим зухвалою:
Ви не відчуваєте до себе любові?
Не знаходите вдома тепла й ласки?
У вас низька самооцінка?
Хочете привернути до себе увагу?
Можливо, те саме відчуває ваш братик чи сестричка. Поговоріть із ними про це відверто і спокійно.
Позитивна самооцінка й оцінка інших
Кожного потрібно сприймати таким, який він є. Адже всі вирізняються різним інтелектом, по-різному обдаровані, мають свої сильні і слабкі риси характеру. Різність не є ознокою "гіршості" - це ознака "інакшості". Поважайте це в собі та в інших. завжди вірте у перспективу вдосконалення особистості.
Готовність слухати і чути
"Слухати" означає не тільки мовчати, коли говорять інші, а й вслухатись і вдумуватись у те, що чуєш. Без здатності й готовності з розумінням слухати інших, а й вслухатись і вдумуватись у те, що чуєш. Без здатності й готовності з розумінням слухати інших, відверто висловлювати власні думки й почуття неможливо знаходити конструктивні й оригінальні рішення.
Чуйність
Без уміння співчувати й співпереживати, ставити себе на місце інших неможливо зрозуміти їхні почуття і причини певних вчинків.
Автор: Т. Алєксєєнко, канд. пед.наук, завідувачка лабораторії соціальної педагогіки Інституту
проблем виховання АПН України, м. Київ.
