Опубліковано 13 квітня 22:25
16 0
3 2 3

Оксана Козак. За мотивами української народної казки "ПАН КОЦЬКИЙ"

Став стареньким уже кіт.

Що тут говорити?

Занедужав, вже й не зміг

Він мишей ловити.

Чоловік везе кота

До темного лісу.

Де ж його та доброта? –

Мабуть, в купі хмизу.

Тут підходить до кота

Лисичка руденка.

Собі друга вже знайшла.

Ох, яка ж раденька!

Паном Коцьким кіт назвався.

Лисичку вподобав,

Вже й сміливості набрався,

Зникла з серця злоба.

Стали разом проживати.

Коту так вже годить –

Спішить курочку подати,

Мишей навіть ловить.

От йде зайчик до лисички,

На досвітки хоче.

Та лисичка-чарівничка

Зайчику белькоче:

– В мене пан живе страшний,

Може всіх роздерти.

Зайчик вже з страху тремтить,

Що може померти.

Розповів все заєць звірам:

– Що ж то їм робити?

Днина стала для них сіра.

– Як пану вгодити?

Вирішили на обід

Коцького позвати.

Радилися – як то слід

Все приготувати.

Наварили, напекли

Всього на гостини,

Ще й десерти принесли

З яблук і малини.

І просити заєць йде

В гості лиску й пана.

Каже, що чекають вже,

Їм від звірів шана.

Лиска каже: – З ним прийду,

Тільки всі ховайтесь,

Щоб не втрапили в біду,

А то начувайтесь.

Звірі в хованку всіляку

Почали ховатись.

Годі вже їм з переляку

Добра сподіватись.

Вовк сховався за кущем,

Ведмідь виліз вище,

А кабан прикривсь плющем,

Заєць з ляку свище.

От лисичка вже іде,

Веде свого пана.

Як побачив Коцький все –

Як поляна вбрана,

Виліз зразу він на стіл,

Почав наминати.

Так вже їв, що аж сопів,

– Мя-у!.. – став співати.

Звірі вчули його спів,

Думають: – Ще мало?

Коцький їв усе та й їв –

Ковбасу і сало.

Мясо, шинку і хлібець

Поїдав щосили.

Думки в звірів:– Нам кінець!..

Аж заголосили.

Тут комар як надлетів,

Кабана як вкусить,

Він хвостом пошарудів,

З страху його трусить.

Кіт подумав, що то миш,

Кинувся ловити.

Кабан скочив у камиш –

Дуже хоче жити.

Кіт злякався, затремтів,

На дерево дреться,

Де ведмідь тихо сидів...

Як з гілля зірветься.

Впав на вовка із гори,

Ледь живим зостався.

Всі побігли – хто куди,

Хто як рятувався...

... Знов зустрілись на поляні.

Бракувало звірам слів.

Всі стояли, як в тумані:

– Мало нас цей пан не з'їв.

Оксана Козак

08.02.2025

Із дитячої збірки

"Чарівний світ казок".