За мотивами української
народної казки
"ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА І ВОВК"
Жили дідо й баба в мирі,
жили не тужили.
Пиріжечки пекла баба,
Бог давав ще сили.
Збирається дід на річку,
рибу йде ловити,
Щоб із бабою смачненько
юшечки попити.
Наловив вже дідо риби
повнісінькі сани
І везе її додому –
здійснилися плани.
По дорозі запримітив
лисичку руденьку,
Прикинулась – ніби мертва,
взяв її легенько,
Біля риби примостив,
везе потихеньку.
Ну, а лиска хитра
рибу та й повикидала,
А пізніше її в кошик
собі позбирала.
Дома баба зустрічає...
діда зачекалась.
– Мабуть, на такий улов
ти не сподівалась?
Йди на сани подивися,
бабо моя люба,
Буде юшечка для нас,
буде тобі й шуба.
Баба вибігла на двір,
в сани заглядає –
Там: ні риби, ані шуби –
нічого немає.
Так лисичка обхитрила,
обдурила діда.
Утекла швидко з саней,
не лишивши й сліду.
Позбиравши рибу ту,
сидить і смакує,
Бачить – вовк голодний йде,
щось собі міркує.
Запримітив вже лисицю,
говорить з мольбою:
– Я голодний, сусідонько,
поділись зі мною.
– Не для тебе я ловила,
мерзли хвостик й лапки.
Скільки сили витратила –
ти не маєш й гадки!
Піди собі налови
в річці риби, вовче,
Більше в мене не проси,
кожний даром хоче.
Дає вовкові пораду,
як рибу ловити:
– Треба буде в ополонку
хвіст свій умочити
І просити, щоб ловилась
велика й маленька.
От тоді вже буде рибка
тобі солоденька!
Так зробив вовк, як лисичка
йому розказала,
Бо не знав, яка ж ця хитра
лисиця й зухвала.
Мерзне вовчик на морозі,
хвіст у ополонці,
А лисичка ходить поруч,
рада обстановці.
Вже примерз добряче хвіст,
лисичка ж раденька:
– Наловилась, – каже, – рибка
велика й маленька.
Треба кликати людей
тобі на підмогу,
Донести щоб помогли
рибу ту до дому.
Як рвоне вовк, обірвавши
хвоста половину.
Так тремтить... сьогодні він
мало не загинув.
От така вже дружба склалась
у вовка й лисиці.
Більш не слухав вовк ніколи
її небилиці.
Оксана Козак
27.02.2025
Із дитячої збірки
"Чарівний світ казок".
