Жили дід і баба тихо,
Грибочки збирали.
Одне було у них лихо –
Діточок не мали.
Якось дідо запримітив
У лісі гніздечко,
Качечка дивилась звідти.
Втішилось сердечко.
Взяли разом із кубельцем
Качечку до хати.
Хай хоч трохи вона серце
Буде зігрівати.
Знову йде до лісу дідо
По гриби й малину,
А за ним і баба слідом
Збирати ожину.
Повертаються додому –
В хаті чисто, гарно.
Не впізнали свого дому,
Як все в ньому ладно.
Стали рядом, милуються:
– Що це за картина?
Всміхаються, дивуються:
– Чи це їх хатина?
Хлібчик тільки із печі,
Борщ, казан підливи,
Навіть свіжі калачі
І смажені гливи.
У сусідів запитали
Про диво старенькі.
Щиро ті розповідали
Про новини всенькі:
– Дівчина йшла до ріки –
Та така гарненька,
Очі, наче ті зірки,
Трішечки кривенька.
Вирішили баба з дідом
Про все те дізнатись,
Ніби йдуть вони до лісу,
А самим сховатись.
Побачили красну панну,
Що вибігла з хати.
Таку милу, таку гарну,
Що й не описати.
Схопив дідо те гніздо,
Кинув – щоб згоріло.
Думав, що зробив добро,
Та лихо наспіло.
Повернулась красна діва:
– Де ж моє кубельце?
І тоді якась зневіра
Полонила серце.
Не залишиться з старими
В їхній хаті жити.
Були й є вони чужими.
– Як – гніздо спалити?
Зробив дідо прядку їй,
Зробив веретенце.
Сам, як нічка, посумнів,
Розбив собі серце.
Пряде вдень, пряде ночами.
Летять качки в небі:
– Полетіли, – просять, – з нами,
Може, пір'я треба?
Табунок пір'їни скинув.
Огорнулась діва.
В даль небесну тихо линув...
Й вона полетіла.
Зосталися дід і баба
З розбитим коритом.
Щастя доля їм не дала,
Обійшлась сердито.
Не руйнуй ніколи те,
Що цінують інші,
Не роби нікому зле,
Тобі ж буде гірше.
Оксана Козак
07.02.2025
Із дитячої збірки
"Чарівний світ казок".
