Подружилися Журавлик
і хитра Лисичка.
Зав’язалась приязнь тепла,
появилась звичка –
Час від часу йти у гості,
щоб погомоніти,
Добрим словом і ніжністю
серця обігріти.
Запросила Журавлика
Лиска на гостини:
– Ти приходь сьогодні, куме,
в гості ще за днини,
Бо сьогодні я святкую
свої іменини.
Наварила вона кашки
з молочком і маслом,
Розмастила по тарілці
та й говорить масно:
– Пригощайся, мій кумоньку,
сама наварила,
Готувала цілий день я
і в печі палила,
Виглядала – а чи прийде
кум мій дорогенький?
Добре знаю, що обід цей,
ох, який смачненький!
Сама кашку із тарілки
язичком смакує,
А Журавлик довгодзьобий
навколо крокує.
По тарілці стукав дзьобом,
ходив, знову стукав
І лиш запахи ловив ті
й аромати нюхав.
А Лисичка з’їла кашку
дочиста з тарілки,
Виряджає Журавлика
до його домівки:
– Ой, не маю вже чим більше
тебе пригощати,
Повертайся, кумасику,
до своєї хати.
Журавель Лисичку просить
і до себе в гості:
– Приходи, кумасю, завтра,
зустріну на мості.
А сам всього наварив:
і бурячків, й фасольки,
І м’яска натушкував,
і зварив барабольки.
Все зложив у глек високий:
– Пригощайся, кумко!
Сам же дзьобик пхає в глечик –
йдуть аж звуки лунко.
А Лисичка ходить колом,
в глечик заглядає,
Хитру мордочку засуне,
то лапку запхає.
Не змогла із того глека
нічого дістати
Та голодна і сердита
вибігла із хати.
А Журавлик мовить тихо
до куми Лисички:
– Вибачай вже, дорогенька,
порожні полички.
Так Лисичка сподівалась
поїсти ситенько,
А додому йде з гостини
дуже голодненька.
Із Журавликом зі злості
навіть не прощалась.
От відтоді їхня приязнь
тепла розірвалась.
Йшла додому хитра Лиска –
плакала, зітхала.
Несподівано Лисичка
облизня спіймала.
Йшла додому готувати,
щось їсти варити.
Дружбу більше з Журавликом
не буде водити.
Пам’ятай, мій милий друже,
дорогий читачу,
Щоб отримати добро
і радість ще в придачу,
Треба сіяти самому те,
що хочеш мати,
Щоб не довелось, як Лисці,
облизня спіймати.
Оксана Козак
