Ой як пахне черемха солодко,
під вікном у матусі в саду!
А весняна ця ніч — закоротка,
лиш під ранок додому я йду.
Ти не лай мене, люба матусю,
що заслухалась спів солов’я.
До коханого як пригорнуся —
в часі губиться донька твоя.
Чом же спати не хочеться зовсім?
Неба край освітила гроза.
Роси впали на русе волосся
й покотилась по щічці сльоза.
Чи завжди так буває від щастя:
стукіт серця і сльози в очах?
І не хочеться з милим прощатись.
Заблукати б в травневих ночах...
Барчук Р
