Одні казали їй: «Пишайся сином!»
А інші: «Нащо він туди пішов?!..» –
Гірчило їй від слів таких полином,
А часом аж холола в жилах кров…
Ну, як таке ви можете казати
У вічі цим найкращим матерям,
Які зростили мужнього солдата,
Що не віддасть Вкраїни ворогам?!
Чи ж не бажала б мати йому долі,
Далекої від клятої війни?!..
Щоб він у хаті жив, а не у полі,
Щоб на очах росли його сини!..
Та він обрав собі таку дорогу,
Щоб потім міг сказать своїм синам:
«Я все зробив, сини, для перемоги,
Аби здобути долю й волю вам».
Отож, коли лунає сміх дитячий
Поміж щасливих мирних ваших днів –
Згадайте матір, що десь тихо плаче
І молиться за воїнів-синів!
(Авт. Валентина МАТВІЇВ)
